
Дитинство провела в Англії. Перед Другою світовою її батьки-американці повернулися з нею в США, де неабияка зовнішня привабливість та природна пластика Ліз не могли не привернути увагу продюсерів. Підписавши 1942 року контракт зі студією «Метро Голдвін Майєр», зіграла першу зі своїх численних дитячих кіноролей. З віком перейшла на ролі романтичних дівчат. Часу на професійну освіту так і не викроїла, та краще будь-якої кіношколи її творчий арсенал поповнювали її багата практика (65 кіноролей!) та перенасичене емоціями особисте життя, яке стало найпопулярнішою мильною оперою в світі.
Її вісім шлюбів і любовні пригоди, пластичні й хірургічні операції стали вже легендами. Життєвий досвід допоміг їй також справитися з драматичними ролями, за які вона отримала свої «Оскари»: 1960 року – за роль у фільмі «Баттерфілд, 8», 1966 -го – в стрічці «Хто боїться Вірджинії Вульф?». Третього «Оскара» (спеціальну премію 1992 року) отримала не за фільм «Клеопатру», що приніс їй, попри невтішну критику, всесвітню любов, а за щедрі внески у фонд боротьби зі СНІДом.



























