43 роки із прожитих 86 Мирослав Іван Кардинал Любачівський провів поза межами України. Рівно половину свого життя він чекав на щасливу нагоду повернутися на Батьківщину. Це сталося 30 березня 1991 року. Він повернувся патріархом чисельно найбільшої Східної Католицької Церкви, яка налічує у всьому світі близько 7-ми мільйонів вірних, повернувся людиною, яка не переставала вірити в те, що Церква в Україні таки повстане з руїни.
Мирослав Іван кардинал Любачівський народився 24 червня 1914 р. у м. Долині Станіславівського воєводства (тепер Івано-Франківська обл.). Закінчивши з відзнакою гімназію в Стрию, вступив 1934 р. до Львівської богословської академії. Від 1937-го до 1939 р. він навчався в м. Інсбруку (Австрія). 21 вересня 1938 року в капличці Митрополичих палат при архикатедральному соборі св. Юра Мирослав Любачівський був рукоположений на священика митрополитом Андреєм з призначенням на Львівську архиєпархію. Після Інсбрука він продовжив студії у Швейцарії, де 1941 р. здобув ступінь доктора богослов’я. Ліценціат біблійних наук отримав 1944 р., закінчивши студії в Папському біблійному інституті в Римі. 1947 року здобув відразу два ліценціати – з філософії та медицини.
Згодом він деякий час душпастирював серед українців, розкиданих по Європі воєнним лихоліттям. У травні 1947 року виїхав до США. Спочатку працював секретарем архиєпископа Філадельфійського Української католицької церкви. 1949 року був призначений парохом церкви свв. Петра і Павла у Клівленді.
За життя патріарха Любачівського вийшло три книжки, укладені на основі його проповідей. В Америці він також працював на парафіях у Пенсільванії, Огайо та Вісконсині. 1968 року о. д-р Мирослав Любачівський стає духівником Української католицької семінарії св. Василія Великого у Філадельфії, а 1977 р. – духівником семінарії св. Василія у Стемфорді. Водночас працює секретарем української секції Національної Католицької Конференції.
13 вересня 1979 р. був призначений архиєпископом Філадельфійської митрополії – чисельно найбільшої в США. Мирослав Іван став першим в історії УГКЦ архиєреєм, чию хіротонію здійснив Папа Римський. Це відбулося 12 листопада 1979 р. у Сикстинській каплиці собору св. Петра у Ватикані за участю патріарха Йосифа Сліпого і митрополита Максима Германюка. Наступного року (27 березня) Синод єпископів УГКЦ обрав, а Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив архиєпископа Мирослава Івана Любачівського коад’ютором кардинала Сліпого, його помічником з правом наступництва.
1980 р. кардинал Любачівський переїжджає до Ватикану, де живе і працює разом з патріархом Йосифом Сліпим. Тоді з-під пера архиєпископа Мирослава Івана виходять підручники з морального богослов’я та літургіки.
Після смерті патріарха Йосифа Сліпого 7 вересня 1984 р. архиєпископ Мирослав Іван Любачівський успадкував уряд Верховного архиєпископа Львова.
25 травня 1985 р. Папа Іван Павло ІІ іменував Верховного архиєпископа Мирослава Івана Любачівського кардиналом з титулом настоятеля церкви св. Софії у Римі. В історії УГКЦ блаженніший Мирослав Іван Любачівський – четвертий ієрарх УГКЦ, що носив титул кардинала Вселенської Церкви, і другий (після патріарха Йосифа) кардинал у XX столітті.
30 березня 1991 р. Верховний архиєпископ Мирослав Іван повертається до Львова і очолює процес відродження УГКЦ в Україні. Впродовж п’яти років він перебував у центрі гострих колізій, пов’язаних із труднощами виходу церкви з підпілля, конфліктами з православними, складнощами розбудови інституцій УГКЦ, протиріччями між різними прошарками греко-католицького духовенства, проблемами наведення мостів з офіційним Києвом, тиском мирянських організацій, які, зокрема, вважали, що кардинал, на відміну від свого попередника, занадто лояльний до Апостольської столиці і недостатньо активний у справі досягнення патріархального устрою.
Пастирське звернення “Про єдність святих Церков” (1994 р.), присвячене проблематиці так званої баламандської заяви, є одним з найвизначніших його вкладів у справу розбудови українського патріархату.
Одне з найбільших зацікавлень блаженнішого відразу після його повернення в Україну – справа відновлення Львівської богословської академії (нині – Український католицький університет). Незадовго, у березні 1994 р., з подання блаженнішого справа отримала благословення Синоду єпископів УГКЦ, і вже цього ж року з його благословення академія відновила свою працю.
За час його активної праці в Україні було розбудовано необхідні для подальшого життя Церкви структури, створено чотири нових єпархії, висвячено сотні священиків, налагоджено катехитичну працю, відбулося значне потепління в міжконфесійних взаєминах.
1996 р. з огляду на стан здоров’я блаженнішого Синод єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником глави УГКЦ.
Після повернення в Україну Верховний архиєпископ Мирослав Іван кардинал Любачівський проживав у Митрополичих палатах на Святоюрській горі. В останні роки його життя ним опікувалися сестри-катехитки св. Анни.
14 грудня 2000 р. о 4.00 Верховний архиєпископ Львова Мирослав Іван Кардинал Любачівський помер.
