Юрій Гнатюк, довголітній дириґент і організатор хорів, музиколог, культурний діяч і ветеран українських збройних сил Другої світової війни народився в Бистриці, на Станиславівщині (Івано-Франківщині) 30 квітня 1921 року. Член Кураторії заповідника Маркіяна Шашкевича в Вінніпезі й УВАН у Канаді. Середню освіту закінчив у Станиславові (Івано-Франківськ), медицину студіював у Львові, а дентистику – в Мюнхені в Максиміліян університеті.
Ю. Гнатюк – людина відданої праці й багатьох талантів, особливо на полі хорового мистецтва. Свою кар’єру в цій ділянці він почав як асистент дириґента Гуцульського ансамблю пісні і танцю при Станиславівській філармонії Ярослава Барнича. З ним, як його асистент, у 1940 р. відбув мистецьке турне по Україні, Грузії й Вірменії.
В 1942 р. працював як музичний референт Чортківської округи й на ювілеї композитора Миколи Лисенка у Львові був співвідповідальним за 1200 співаків, які брали участь у цих святкуваннях.
Прибувши до Канади 1948 р., він спочатку диригував вінніпезьким хором СУМ „Думка”, а восени, 1951-го року, під патронатом вінніпезьких ветеранів Першої УД УНА та Станиці вояків УПА, він організує хор „Сурма” з колишніх співаків і солістів, якими дириґував у дивізійному хорі „Бандурист” у таборі полонених в Авербаху. В короткому часі цей хор вповні оформився й розвинув свою музичну діяльність, доповнюючи свій репертуар чоловічими хоровими аріями з різних опер та зайняв чільне місце між найкращими хорами тодішнього Вінніпеґу.
Після завершення діяльности хору „Сурма” в 1963 р. Гнатюк організує пластовий хор, з якого пізніше вилонюється хор студентів Манітобського універитету. З цим хором він влаштовує успішні виступи в Міннеаполісі (1965), Торонто (1966) й Едмонтоні (1967). І одночасно з цим хором він упродовж довгих років провадить хор при українській католицькій парафії в Вінніпеґу. Студентські концерти хору й його дириґент були дуже схвально відзнажені в українських часописах та стали культурною подією в українській Канаді.
В 1961 р. Ю. Гнатюка обрано головою колеґії 14-ти дириґентів, які мали зайнятися організуванням і підготовкою збірних хорів на відкриття пам’ятника Тарасові Шевченкові в Вінніпезі, який у тому часі був осередком української канадської діяспори. Відповідальністю голови й колеґії був дитяячий хор (530 дітей), збірний мішаний хор з усієї Канади (300 співаків) і симфонічний хор (180 членів).
На відкритті Юрій Гнатюк дириґував об’єднаними мішаними хорами й дитячим збірним хором перед понад 10-тисячною авдиторією. Пам’ятник офіційно відкрив прем’єр-міністр Канади Джон Діфенбейкер у присутності прем’єра Манітоби Даф Робліна та інших достойних гостей політичної й мистецької Канади. Взагалі на це кількаденне свято було зібралося до Вінніпеґу, згідно з пресовими підрахунками, понад 50 тисяч учасників і гостей.
Останньою імпрезою, в яку Ю. Гнатюк зробив великий мистецький вклад, було організування збірного мішаного хору для відзначення 1000-ліття Володимирового введення християнства в Україні 988 року. Координатором організування збірного хору був Василь Матвіїв. Хор почато з 30 осіб, а після відвідин Папи Івана Павла ІІ хор збільшився до 230 осіб. „Хор Тисячоліття” брав участь у римських святкуваннях 1000-ліття та виступав у римській базиліці Петра і Павла.
З 1955 р. аж до відходу на пенсію Юрій Гнатюк був управителем друкарні Манітобського університету та головним редактором друків різних факультетів і видавцем університетських публікацій. За якість своєї друкарської роботи в 1974 р. на Міжнародній виставці мистецького друку в Атлантік Сіті (США) його друки одержали почесну нагороду – Award of Merit. І за це відзначення адміністрація університету вшанувала його окремим бенкетом з участю представників адміністрації університету, членів ради губернаторів та професури.
Працю Ю. Гнатюка на пості директора університетської друкарні схвалив д-р Гю Сандерсон, президент університету, називаючи його вклад „надзвичайним”, а особливо його „нову й кращу техніку праці”, втримуючи мінімальні кошти продукції в порінянні з іншими університетами. Він одержав також Community Service Award від посадника Вінніпеґу, Р. Стіна, Шевченківську медаль від Комітету українців Канади й грамоту признання від УВАН у Канаді.
У 180-річчя від народження Маркіяна Шашкевича Ю. Гнатюк склав і музично зредагував антологію «Збірник музичних творів на слова Маркіяна Шашкевича» (1991), яка появилася накладом Заповідника М. Шашкевича в Вінніпезі. Це повна колекція відомих композицій на слова поезій Шашкевича, яка включає понад 55 музичних творів – солоспівів, хорових творів, кантат та симфоній 22-ох композиторів з України й діяспори.
Черговим важливим проєктом Ю. Гнатюка (при співпраці з Теодосієм Гальмою) була компеляція та реставрація тижневика полонених вояків Першої дивізії УНАрмії «Батьківщина», який виходив у таборі полонених у Ріміні в Італії між 1945-47 рр. Це видання охоплює 77 тижневих випусків, присвячених різним історичним, культурним і мистецьким подіям, роковинам та постатям української історії й таборовому побутові. Ця компеляція появилася накладом Ю. Гнатюка.
Останніх два роки Ю. Гнатюк, при підтримці Заповідника Маркіяна Шашкевича в Вінніпезі, працює над підготовкою збірника композицій Бориса Кудрика на слова Лесі Українки, Івана Франка, Богдана Лепкого, Пантелеймона Куліша, Осипа Маковея й Христі Алчевської. Це повинно бути відзначенням трагічної долі композитора Б. Кудрика. У 1945 р., після окупації Відня, совєти арештували Кудрика й заслали до таборів Мордовії, де він, як і тисячі українських інтеліґентів, серед невідомих обставин, помер.
Хай ця коротка сильветка великої й усебічної праці Юрія Гнатюка в його 90-ліття буде прикладом для підростаючих поколінь. Ювілятові ж бажаємо ще святкувати 100-річчя!
Ярослав РОЗУМНИЙ,
Вінніпег, Канада
