І нам, і Європі
Райдержадміністрація Новоазовського району, а це донецьке Приазов’я, уклала угоду з Європейським фондом розвитку та інвестицій для країн Східної Європи щодо будівництва першого в Україні заводу з переробки твердих побутових відходів. Таким чином влада району сподівається розв’язати відразу кілька проблем від яких потерпає узбережжя Азовського моря: безробіття, туристична непривабливість краю та погана екологія.
— Обсяг фінансування вражає: для реалізації програми виділяється майже сім мільйонів євро, — зазначив голова Новоазовської райдержадміністрації Олег Сидоренко. — У всіх населених пунктах нашого району налагодимо систему збирання твердих побутових відходів, а їх переробка здійснюватиметься відповідно до екологічних вимог, що виключають процес спалювання. Планується, що на заводі перероблятиметься близько 98% твердих побутових відходів з усього району.
Комерційна ж вигода інвестора полягатиме у постачанні частини вторинної сировини в Європу.
Монумент у колисці днів його
У Дебальцевому Донецької області встановлять пам’ятник геніальному лірикові ХХ століття Володимирові Сосюрі. Містечку Дебальцеве на межі Донецької й Луганської областей, де 6 січня 1898 року народився класик української літератури Володимир Сосюра, присвячено чимало його вдячних поетичних рядків.
А жителі населеного пункту також не забувають свого видатного земляка: в літературно-історичному музеї діє кімната-музей В. М. Сосюри, працює міське літературне об’єднання, назване його ім’ям, а також для популяризації творчості поета тут щороку проходить відкритий обласний конкурс «Срібні дзвони». Донедавна цей захід для творчої молоді Донеччини та сусідніх областей вважався найкращим своєрідним пам’ятником одному з найкращих ліриків ХХ століття.
Утім, ідею встановлення справжнього пам’ятника Володимирові Сосюрі на його малій батьківщині теж виношували не один рік. Зокрема цим переймалися і міська та обласна влада, і правнук поета Олексій Сосюра, який як гість неодноразово приїздив із Києва на обласний конкурс, і місцеві осередки творчих спілок та організації. І ці намагання нарешті вийшли на фінішну пряму: вже проведено творчий конкурс на кращий ескізний проект пам’ятника і визначено його переможця.
Свої проекти попередньо запропонували троє скульпторів, і, на думку авторитетного журі, найкраще умови конкурсу виконав художник із Запоріжжя Борис Чак. «Якщо у будь-якому місті раптом зникнуть фонтани, пам’ятники, парки, сквери та знакові імена, він перетвориться на скупчення робітничих бараків, — вважає голова журі заслужений художник України Петро Антип. — А монумент cлавному землякові Володимирові Сосюрі, безперечно, зробить честь Дебальцевому».
Пам’ятник заплановано встановити наступного року. На його виготовлення з обласного бюджету передбачено надати 800 тисяч гривень. Встановлять скульптуру неподалік міськвиконкому на нинішньому пустирі, де невдовзі розіб’ють сквер імені поета-земляка.
Рятуйтеся, Мухтари!
У центральній частині промислового Краматорська Донецької області несподівано з’явилася лисиця. Хижий звір навідався в житлові квартали аж ніяк не на прогулянку: від його гострих зубів потерпіли кілька домашніх псів, які відважно захищали своїх господарів.
Мешканці однієї з багатоповерхівок довелося рятуватися втечею від лисиці, яка несподівано забігла в під’їзд будинку, за дверима ліфта. А ось власника ротвейлера, якого він вигулював неподалік, від агресивної тварини без вагань взявся боронити чотириногий друг, захисник і охоронець. Сильний пес таки відігнав зайду, але оскільки й сам потерпів від зубів нападника, його довелося присипляти. Така сама доля очікувала ще одного домашнього улюбленця породи шарпей, якого покусала біля будинку лисиця. А господареві, який витирав рани собачці-захиснику, для профілактики зробили укол від сказу.
Знавіснілого лиса зловили, ліквідували й провели відповідну експертизу в лабораторії Слов’янської міжрайонної СЕС. Окрім цього, фахівці тепер проводять опитування у мікрорайоні, шукаючи ймовірних потерпілих від хижака серед місцевих жителів і домашніх та бездоглядних тварин.
Різдво у Донецьку за принципом флешмобу
Різдво в Донецьку цього разу відсвяткували по особливому. Близько двох десятків донеччан пройшлися головною вулицею міста у саморобних театральних костюмах, вишиванках та хустинках. Вони співали різдвяних пісень та пригощали солодощами. Ініціатива такого дійства належить самим донеччанам. Спала вона на думку донеччанці Ані Бушмакіній. На початку вони хотіли прийти на головну площу міста тільки своєю сім’єю.
«Для мене Різдво це загальне свято, коли люди повинні збиратися разом і співати пісень на щастя. Завжди спільне співання релігійних пісень у всіх культурах символізувало єдність та очищення. З раннього дитинства у нас в сім’ї існувала така традиція – ходити колядувати. Така сама хороша традиція любові до власної культури існувала і в школі, в якій я вчилась. І головне – не збирати гроші, а отримати задоволення та принести людям радість. Ми виросли і зараз нам вже не відкривають двері у багатоповерхових будинкам. Тому ми вирішили нести Різдво у маси. Зараз чомусь у нашому суспільстві культивуються західні свята та традиції, а наші українські забуваються. І мені дуже прикро, адже вони дійсно гарні ті щирі. Мені хочеться щоб це розвивалось і існувало», – розповідає Аня.
Проте не дивлячись на те, що все це мало би камерний характер, згодом інформація про «саморобний» Святвечір з’явилась в Інтернеті, і дуже багато донеччан висловили свою підтримку такої ініціативи. Увечері в неділю на площі зібралось близько п’ятдесяти людей, які співали колядки, а потім до них долучився й вертеп – хлопці й дівчата самі зробили постановку, зробили костюми тощо.
«Мені дуже до вподоби таке дійство. Мені здається, що в Донецьку такого не вистачає. Наскільки я пам’ятаю, у нас були деякі потуги в створенні вертепів та подібних фестивалів, проте згодом це зникло. Те, що існує, цього не вистачає. Тому після того як ми дізнались про цю ініціативу, вирішили зібратись і створити вертеп», – розповідає акторка різдвяного вертепу Дар’я Курінна.
Декілька років тому в Донецьку вже була спроба створення фестивалю вертепів, організатором якої виступили активні донеччани. Проте така ініціатива проіснувала лише три роки. Аня Бушмакіна каже, що поки це перша їхня ініціатива і в подальшому вони будуть так само влаштовувати подібні святвечори. Хочеться вірити, що так воно й буде. Одна маленька деталь – організатор флешмобу, Аня, є вагітною. І це було дуже символічним, у святий вечір, коли Марія народила Сина.
