Альбом урятованих раритетів
Книга-альбом «Музей волинської ікони» побачила світ на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України в рамках реалізації програми «Українська книга». Вона фактично підсумувала блискучий результат роботи колективу волинських музейників, які врятували для майбутніх поколінь сотні унікальних раритетів.
— В альбомі, випущеному накладом тисяча примірників, уперше представлена наша колекція сакрального мистецтва із докладним описом і повноколірними репродукціями понад ста кращих експонатів та їх фрагментів. Значна кількість представлених пам’яток формує цілісне уявлення про художні та стильові особливості феномену волинської ікони. Твори систематизовані, класифіковані і представлені у розділах: «Волинський іконопис XVI—XVIII століть», «Релігійний живопис західноєвропейської традиції XVIII—XIX століть» та «Різьблення і скульптура XVII — початку XIX століть», — розповіла завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлисеєва. — Окремий розділ альбому присвячений унікальній пам’ятці візантійського мистецтва константинопольського письма XI століття —Холмській Чудотворній іконі Богородиці. Він знайомить читачів з історією і традицією пошановування Чудотворного образу. А також містить статтю «Ікона Холмської Богоматері очима Якова Суші» Людмили Міляєвої, дійсного члена Академії мистецтв України, доктора мистецтвознавства, професора Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, заслуженого діяча мистецтв України.
Інформаційна насиченість видання збільшується завдяки тому, що в ньому вміщена низка ∂ґрунтовних публікацій музейників та науковців. Вони розповідають про маловідомі сторінки історії чи нюанси збереження врятованих раритетів, що мали всі шанси бути знищеними в роки тоталітарного комуністичного режиму. Цікавим в альбомі є те, що чи не вперше у вітчизняній практиці при публікації репродукцій вказані прізвища реставраторів, праця яких врятувала для майбутніх поколінь шедеври волинського іконопису.
Виданий на європейському рівні українською і англійською мовами альбом, поза сумнівом, зробить чимало для популяризації духовної спадщини Волині — хранителя традицій українства. Книга має понад дві сотні ілюстрацій. Дизайн усіх чотирьохсот сторінок видання продуманий так, що в елементах декоративного оздоблення — рамках, заставках, форзаці, обкладинці — використані орнаментальні мотиви тла волинських ікон.
Поява видання, що вже було презентовано столичним читачам у митрополичих палатах Національного заповідника «Софія Київська», органічно вписалася у державні заходи з нагоди 1025 річниці хрещення Русі-України. Воно вже надійшло в головні бібліотеки краю і викликало резонанс у науковому та мистецькому середовищі, серед представників творчої, наукової, політичної еліти, духовенства, співробітників музеїв, мистецтвознавців, реставраторів. І, звісно, викличе інтерес у закордонних туристів, які дедалі частіше бувають у давньому Лучеську — місті, де ще 1429 року під час з’їзду європейських монархів вперше постала ідея консолідації Європи.
Луцьких правоохоронців пересадили на двоколісний транспорт
Побачити міліціонера на ровері — для Луцька відтепер така картина не з розряду екзотичних. Бо вже минулого літа у Центральному парку культури та відпочинку лучанам доводилося зустрічати міліцейські велопатрулі. Цю практику підтримав і новий очільник луцьких міліціянтів Василь Марчишак.
Відтепер до самих холодів міліціянти патрулюватимуть багатолюдні місця на велосипедах. Для цього їм навіть пошили спеціальну форму. Звичайно, амуніція луцьких патрульних не розрахована на спекотне літо, і на своїх австралійських колег iз популярного серіалу «Пасифік» вони не схожі. Та й двоколісна техніка — не з розряду суперових. Однак навіть за таких обставин луцький велопатруль, як свідчать підсумки минулого року, виконує покладені на нього обов’язки.
Торік міліціонери «на колесах» навіть затримували по «гарячих слідах» грабіжників, які полювали на своїх довірливих жертв у парку, особливо на затишних і малолюдних алеях. У середині 90–х на вулицях Луцька можна було побачити правоохоронців на конях, які теж патрулювали міський парк. Однак утримувати коней для міськ¬відділу міліції виявилося надто дорогим задоволенням, тому від цієї ідеї відмовилися.
Двадцять юних хлопців та дівчат перетворилися на в’язнів Луцької тюрми
Таким чином активісти молодіжної громадської організації «Національний Альянс» вшановували пам’ять в’язнів цієї тюрми, яких у 1941 році без суду і слідства розстріляли органи НКВС.
Захід був приурочений до вшанування Луцької трагедії та носив назву «Ніч у Луцькій тюрмі». У повністю реконструйованій атмосфері тих часів учасники заходу пробули 10 годин у одній із камер тодішньої в’язниці.
Голова «Національного Альянсу» Майя Москвич перед початком «ночі» наголосила на тому, що це не просто акція, а певні випробування. Оскільки хто зайде сьогодні в приміщення, зможе вийти лише вранці. «Це робиться для того, щоб учасники перейнялися атмосферою, відчули на собі, як це бути ув’язненими та повністю усвідомили трагедію тих подій», – зазначила Майя Москвич.
У храмі, збудованому в приміщенні теперішнього чоловічого монастиря УПЦ КП відбулася панахида за невинно вбитих 1941 року.
Потому «комісар НКВС» складав на усіх справи, кожен отримав найвищу міру покарання – розстріл, за статтею обґрунтованою до притягнення відповідальності «за измену Родины».
У камері відбулася зустріч з очевидцями подій червня 1941 року. Тетяна Байда розповіла молоді про ті трагічні сторінки історії. Вона сказала, що в той момент, коли восьмирічною дівчинкою стоячи на подвір’ї тюрми, у ній зродився дух націоналізму. Брат пані Тетяни був вбитий того червневого ранку.
Учасники «Ночі у Луцькій тюрмі» переглянули ряд документальних кінострічок, зокрема, «Золотий вересень», «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері», «Криваві совєти», «Між Гітлером та Сталіном».
Під час кіноперегляду до камери постійно заходили працівники НКВС та викликали на допити. На заході було заборонено вживати принесену з собою їжу та напої, енкаведисти давали хліб та воду.
Активістка «Національного Альянсу» Ірина Гладун зачитала спогади Миколи Куделі, який пережив страхіття розстрілу енкаведистами в’язнів Луцької тюрми.
Під ранок націоналісти співали патріотичних пісень. Близько шостої ранку усіх повели на «розстріл».
«Ніч у Луцькій тюрмі» завершилася виконанням Державного Гімну України під мурами, де 72 роки тому сталася трагедія.
