Вінниччина

0
284

Долина ірисів на Вінниччині чекає на туристів
У долині річки Караєць поблизу с. Снітків Мурованокуриловецького району, що на Вінниччині, розцвіла унікальна долина ірисів. Про це повідомив сільський голова с. Снітків Віктор Ольшевський.
«Ми цьогоріч вже й не сподівалися, що долина ірисів зацвіте, бо вона розташована у пониззі й дуже постраждала від травневих заморозків. Але природа взяла своє і рослини відновилися. Та ще й дощі пройшли, рівень води у річці та на болоті піднявся. Цвіту відчутно менше, але все одно долина виглядає чудово — можна їхати милуватися, —днів із десять в запасі є», —зауважив пан Ольшевський.
Ботанічний заказник місцевого значення «Долина ірисів» розташовано за сто кілометрів від Вінниці. Тут на заболоченій ділянці площею 13,7 га росте найбільша в області популяція півників болотних, занесених до «Загального переліку рідкісних та зникаючих видів судинних рослин і тварин Вінницької області, які потребують охорони».
Жовті болотні іриси тут квітнуть наприкінці травня —початку червня. Доступ на територію долини ірисів безкоштовний.
«Почуйте нас, можновладці!»
Доки «верхи» рапортують про зростання та покращання, «низи» обіцяють прийти до Києва і розказати правду про той «ріст». Зокрема, в Гнівані Тиврівського району півтисячі людей заявили, що терпець їм увірвався: втомилися стукати в наглухо зачинені двері. Може, якщо доб’ються до кабінетів столичних чиновників, зокрема представників рідної Вінниччини, яких сьогодні в Києві більш ніж достатньо, то їх почують і відреагують?
Заводчани — працівники підприємства «Спецзалізобетон», що належить до ПрАТ «Укрзалізниця», виходять на акції протесту не вперше. До 2014 року квітуче й потужне підприємство, де заробітна плата тоді сягала 4700-5000 гривень і виплачувалася регулярно, геть захиріло. Від березня люди сидять без зарплати. Мітингарі впевнені, що при цьому кошти ПрАТ «Укрзалізниця», до якого належить гніванський завод, виділяються. Але чому її не виплачують, не зрозуміло. Запитання до керівництва залишаються без відповіді.
— Півстоліття ми виготовляємо залізобетонні конструкції — шпали, опори контактної мережі, панелі, труби. Причому не тільки для залізниці, а й для будинків, — розповідають працівники підприємства. — Таких заводів в Україні більше нема. Раніше ми трудились у дві зміни й мали восьмигодинний робочий день, стабільно одержували високі зарплати. Але в 2014 році нове керівництво попросило підтримати їхню ініціативу й тимчасово перейти на «полегшений» режим: робота три рази на тиждень по сім годин. Сказали, що це потрібно для того, аби вивести завод із кризи та боргів. Ми погодились. «Тимчасово» триває вже три роки! При цьому зарплата впала до 1500-2300 гривень, хоча за законом щороку мали б збиратись із профкомом та обговорювати питання робочого графіка.
Заводчани скаржаться, що через такий режим роботи їм не нараховується пенсійний стаж — отой, що за пенсійною реформою від Прем’єра Гройсмана ростиме. Відтак пенсій люди, які важко працюють, можуть взагалі не одержати.
Останні півтора місяця підприємство нічого не виробляє. На роботу ходять лише працівники управління. А їх немало — аж 110 чоловік. При цьому зарплата у них, стверджують робітники, не рівня їхній, «конторські» ще й одержують премії.
Вже кілька разів через цю несправедливість 470 робітників «Спецзалізобетону» виходили на акції протесту. Востаннє — наприкінці квітня цього року.
Підприємство наше не збиткове, замовлення є, кажуть працівники заводу. Знаємо, що часи й справді скрутні та невеселі. З Києва наказали для «оздоровлення» підприємства провести скорочення, бо у нас багато пенсіонерів, але керівництво цього не зробило. Не зрозуміло, куди зникають гроші, які «Укрзалізниця» надає на матеріали. Прозорості ніякої! Страждають прості люди. На запитання, скільки останнього місяця виділили грошей на заробітну плату, директор відповів, що 1 мільйон 400 тисяч гривень. При цьому нам днями видали аж по 947 гривень зарплати за простій! Виходить, робітники отримали близько 600 тисяч гривень, а решта пішла працівникам управління. Хіба це справедливо?
В багатьох сім’ях на підприємстві працюють по двоє — чоловік і дружина. Виходить, за місяць вони приносять додому 1800 гривень. За що жити, годувати дітей?!
Відчай такий, що заводчани готові до радикальних кроків. Кажуть, що будуть перекривати дорогу, а як не допоможе й це, то вирушать до столиці й не повернуться доти, доки їхню проблему не вирішать.
Iнвестиції у сонце
Про візит до Вінниці принца Абдулли Бін Фахад Бін Ялаві Аль Сауда заговорили ще півроку тому. Члена королівської родини однієї з найбагатших країн світу — Саудівської Аравії — чекали у важливій справі: він має намір інвестувати 30 мільйонів євро у сонячні електростанції в Піщaнському тa Чечельницькому районах.
І ось нарешті принц Абдулла прибув на Поділля. Спершу мав офіційну зустріч з чільниками Вінниччини в облдержадміністрації та міськраді, де обговорювалися подробиці «енергетичної» угоди. Загалом же підготовка до її підписання триває з березня: саме тоді з’явилося розпорядження голови ОДА Валерія Коровія стосовно передачі в оренду ТОВ «Полaріснет» — місцевому представнику саудівського інвестора — 110 гектарів землі у двох районах строком нa 25 років для будівництва сонячних електростанцій.
— Ми плануємо генерувати 30 мегават екологічно чистої електроенергії, — заявив принц Абдулла. — Якщо наш інвестиційний проект запрацює на повну потужність, Вінниччина вироблятиме близько 30% сонячної електроенергії в Україні. Для нас це можливість зайняти нішу на вашому ще досить вільному від конкуренції, як для Європи, ринку. В разі успіху ми готові вкладати кошти в інші проекти, пов’язані насамперед з енергетикою та енергоефективністю.
Під час зустрічі з міським головою принц Абдулла цікавився футуристичним проектом «Зелений дім», у який ще 2013-го планували перетворити будівлю міської ради. На даху мерії планували змонтувати колектори для підігріву води сонячними променями, а всі вікна замінити на своєрідні сонячні батареї для виробництва «зеленої» енергії. По всьому фасаду будівлі мали рости рослини, які продукували б кисень і створювали приємну тінь у спекотні дні. Але втілити в життя проект так і не спромоглися.
— Мені дуже сподобалася ідея «Зеленого дому», після вивчення я міг би запропонувати кілька сучасних технологій для її реалізації, — сказав міському голові принц Абдулла.
За результатами візиту Агенція регіонального розвитку Вінницької області та ТОВ «Поларіснет» підписали договір про взаємодію, співробітництво та супровід інвестиційної діяльності проекту будівництва сонячних електростанцій. Принц має ще кілька намірів щодо спільного бізнесу з вінничанами. Зокрема, він цікавився продукцією місцевого олійножирового комбінату щодо можливостей її експорту до Саудівської Аравії. У вільний від офіційних зустрічей час гість зі сходу прогулювався вулицями обласного центру.
Для довідки: у Вінницькій області сьогодні виробляється 20% усієї сонячної електроенергії в країні. Регіон має найбільший аграрний потенціал в Україні, сприятливі погодні умови та інвестиції спонукали до активного його розвитку. 65% усього виробництва Вінниччини становить переробна промисловість. За останні три-чотири роки місцеві підприємці активно виходять на ринки Середньої та Південно-Східної Азії, країн Перської затоки та Саудівської Аравії.