Від «конюшні» – до палацу
Люди стояли під стінами, заповнили вщерть фойє. Ще задовго до новосілля берестечківського міського голову Валентину Залевську перепиняли мешканці навколишніх сіл: Мерви, Стариків, Пісок, Кутрова… Бо подія, котра відбулася у День свободи і гідності, не була місцевого, містечкового значення. Те, що вдалося врятувати від руйнації, повного занепаду приміщення колишнього кінотеатру імені Шевченка – справа, яка спочатку здавалася нездійсненною.
Кінотеатр збудували у містечку в 1983 році, а через три роки… й закрили та визнали аварійним. Такою була, на жаль, якість будівництва. У 2014 році споруду трохи підрихтували, перекривши дах, і гроші закінчилися. І стояла будівля в самому центрі Берестечка, псуючи вигляд цього історичного міста, в якому постійно є туристи. Та що туристи?.. Місцева дитяча школа мистецтв, в якій займаються і діти з навколишніх сіл, не має актового залу. Будинок школяра – також. Берестечківський будинок культури місцеві прозвали «конюшнею» за його архітектуру та стан.
«Кошторис реставрації кінотеатру – понад 3 мільйони гривень. Силами містечка чи району ми не могли осягнути таку суму. Тому я написала проект на обласний конкурс, і ми отримали по максимуму. Частину грошей додав район, ну і місцевий бюджет дав усе, що зміг»,– розказує берестечківський міський голова Валентина Залевська. Вдалося підібрати хорошу будівельну бригаду, працівники робили якісно, не сачкували і не продавали, як кажуть, будматеріали по селах… Менше, ніж за два місяці, здали об’єкт. Звісно, у міської ради нема грошей на нові крісла, тому відремонтували старі. Зараз їх 260, і то,як бачимо, на новосіллі їх не вистачало. Центр культури і дозвілля отримав і прекрасний зал, і кімнати для репетицій, і навіть найсучасніші туалети, бо це те ж важливо. Концерт з нагоди відкриття, за словами Валентини Залевської, був «просто шикарний». Виступали всі берестечківські артисти – від вихованців дитсадка – до колективу соціальних працівників місцевого інтернату, приїхали фольклорні колективи з Мерви, Перемиля.
У старому ж будинку культури Валентина Залевська з громадою, яка особливо здружилася останнім часом, благоустроюючи місто, планує організувати спортивний центр. Каже, що коштів на реалізацію цього проекту треба вже «небагато»: з півтора мільйона гривень. І вже думає, який проект написати, куди подати, кого залучити, в які двері постукати, щоб отримати ці гроші. А відреставрований кінотеатр також ще потребує вкладень: відремонтували ж лише частину приміщення. В іншу половину планують згодом поселити місцевий народний історичний музей, який зараз тісниться у приміщенні міської ради. А ще згодом Валентина Залевська хотіла б відновити, як каже, історичну справедливість. Відома історична битва має назву Берестечківської, а відбулася ж вона під Берестечком, у селі Пляшева. Воно входило у склад Берестечківського району. Та після котроїсь адміністративної реформи його віднесли не тільки в інший район, в іншу область, Рівненську. Мешканці Пляшевої історично пов’язані з Берестечком і також хотіли б повернутися «додому». З відторгненням села від Берестечка хотіли, певно, й пам’ять стерти про знамениту битву, а не вдалося…
Шахтарі у забої — начальство на відпочинку
Після окупації Донбасу важливим постачальником вугілля став західний регіон країни — за інформацією міністра енергетики та вугільної промисловості І. Насалика, лише ДП «Львіввугілля» забезпечує 50% щоденного відвантаження для енергетичної галузі. Якщо вірити словам посадовця, вугледобувна промисловість нарешті почала розвиватися, ще трохи — й відмовимося від імпорту… Але чому ж тоді кількадесят гірників шахти «Бужанська» на Волині майже тиждень не виходили із забою, де холод такий, як на вулиці?
Шахтарі таким чином вимагали віддати їм зароблене. А борги тягнуться ще з серпня. 10% дали за вересень, за жовтень — ані копійки. Працівників інфраструктурних підрозділів — у шахтоуправлінні та інженерно-технічному підрозділі — тримають на голодній пайці з липня. Зі слів голови первинної організації НПГУ відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» В. Царука, загальна заборгованість перед шахтарями становить 16,1 млн грн: за серпень — понад 1 млн грн, за вересень — 7,16 млн, за жовтень — 7,9 млн грн.
Директор шахти Р. Шатковський каже: радий би платити все вчасно до останньої копійки, але грошей немає. Їх виділення цілком залежить від профільного міністерства.
Поки що звісток про офіційну реакцію на подію не надходило. Як повідомляють у Незалежній профспілці гірників України, генеральний директор ДП «Волиньвугілля» О. Зорін у відпустці, як і міністр енергетики та вугільної промисловості І. Насалик. Їм є за що відпочивати…
