Дорога у хащах
Селу Осадче з географічним положенням не дуже пощастило. Воно лежить на самісінькій околиці Петропавлівського району. Його мешканцям у райцентр завжди було важко добиратись. А повернутись, особливо увечері, взагалі велика проблема, «пригод» часто-густо не уникнути.
Сьогодні ж Осадче й поготів несподівано залишилося відрізаним від цивілізації. Зрозуміло, що насамперед — від районного центру, через який тутешнім селянам тільки й була та і залишається можливість вибиратися кудись далі. Нині ж водії автобусів та маршрутних таксі навідріз відмовляються заїжджати в цю глибинку: одні перевізники тишком-нишком «скорочують» сюди рейси, інші й зовсім скасовують. У чому ж річ? Що сталося?
Перше, що найвірогідніше спаде читачеві на думку, — це бездоріжжя. Так, неважко здогадатися, що єдина «дорога життя», яка з’єднує село з навколишнім світом, зараз у занедбаному, розбитому стані, подолати її пасажирському транспорту — завдання надскладне. Одначе це ще не все. Велика біда в тому, що узбіччя шляху вже давно ніким належним чином не доглядаються. Вони так позаростали деревами, кущами та чагарниками, що дорога нагадує шлях у якесь потойбіччя. Зарості не просто впритул до проїжджої смуги підступили, а ще й піднялися та нависли над дорогою перекриттям-склепінням. Це сьогодні не дорога, а щось на зразок тунелю, якими не всюди й проїхати. А розминатися із зустрічним транспортом небезпечно. Водії так і кажуть, що не хочуть ризикувати ні своїм життям, ні машиною. Дійшло до того, що в останні дні минулого навчального року навіть шкільний автобус оголошував «страйк» і намагався не навідуватися в Осадче. А «швидка медична допомога» завжди прагне знайти причину, щоб не виїжджати сюди на виклик. Мовляв, везіть самі хворого, так буде швидше і надійніше. Бо ми через ваші хащі хтозна-скільки пробиратимемося.
Бідолашні жителі Осадчого вже не раз виходили сім’ями, вулицями і цілими бригадами розчищати свою дорогу від майже суцільної лісосмуги, проте самотужки і тільки із сокирами впоратись із зарослою «артерією» їм не під силу. Гукають районні інстанції на виручку, закликають, просять і благають допомогти. Однак здається, що можновладці вже забули про існування Осадчого, бо ніхто до людей не відгукується і не квапиться їх уже фактично рятувати.
Атовці — сучасні супергерої
У дніпровському Музеї АТО презентували перший комікс, присвячений українським воїнам.
Графічна новела складається з семи випусків та ілюструє подвиги сучасних супергероїв. Видання поширюватимуть у школах і бібліотеках, відправлять на фронт.
«Це справді унікальне видання про наших українських супергероїв, яке музей зможе використовувати у своїй патріотично-виховній роботі», — наголосив представник Міністерства інформаційної політики України Віктор Литвинов.
Автори ідеї — дніпровські волонтери Леонід Краснопольський та Ігор Роговий, повідомляє прес-служба Дніпропетровської ОДА. Усі події відбуваються у вигаданому світі. За сюжетом, на країну напав північний сусід. Тож головні герої — Кий, Щек, Хорив і Либідь — стали на захист Батьківщини. Прототипи книжкових персонажів — реальні бійці, зокрема командир бронетанкової батареї 25-ї повітрянодесантної бригади Юрій Кисляк.
«Вважаю, що це ідеальне рішення, щоб на «казкових» прикладах показати дітям реальну ситуацію та допомогти їм зрозуміти, що відбувається у нашій країні», — упевнений доброволець, аеророзвідник Едуард Наумов.
На презентацію завітали учасники АТО та небайдужі містяни. Кожен отримав свій примірник. Комікс виданий коштом МІП.
