Провісники української державності

0
588

З нагоди вшанування 101-ої річниці подвигу героїв Крут, сторіччя Дня Соборності України,  5-ої  річниці Революції Гідності та з метою формування національної свідомості учнів, а також виховання у них почуття патріотизму, шанобливого ставлення до своєї історії 26 січня у Школі українознавства ім. Василя Стуса в м. Чикаго було проведено захід «100 років боротьби».

Учні школи, вчителі, представники Спілки української молоді відділу ім. Миколи Павлушкова в м. Чикаго і ПЛАСТу зібрались у залі, щоб пригадати і вшанувати ті сакраментальні і героїчні події, що мали місце сто років тому під час національно-визвольних змагань.  Саме тоді відбулись ключові події, які вплинули на подальший хід нашої історії – на процес державотворення. Ця доба була вершиною національно-визвольної боротьби, періодом відродження української нації. 22 січня 1918 року було проголошено 4-ий Універсал, який засвідчив появу нової молодої держави, та вже через кілька днів після величного моменту проголошення 4-го Універсалу, цвіт української нації, понад 500 молодих студентів київських шкіл, пролили свою кров за Батьківщину, обороняючи її від варварської большевицької навали – орди Муравйова. Битва під Крутами стала символом героїзму української молоді.

Цього року відповідальними за проведення  заходу були представники молодечої організації СУМ і учні нашої школи. Захід розпочали спільною молитвою, яку очолив парох греко-католицької парафії  святих Володимира та Ольги отець Олег Кривокульський. Він попросив  присутніх згадати у молитві усіх героїв, які віддали своє життя за наше майбутнє.

Представниця від СУМу,  Олександра Городиська підготувала дуже інформативний виступ і презентацію. Вона наголосила на тому, що  приклад самопожертви молоді у далекому 1918 році багато в чому нагадує подвиг Небесної сотні та “кіборгів” у 2014 році. Минуло сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.  У 2013-2014 роках наші студенти пішли на Майдан, а коли почалася російська агресія, першими пішли захищати Батьківщину. І вони були готові до цього, тому що за ними був приклад крутянців. Пам’ятаючи про героїв Крут, ми вшановуємо і тих, хто загинув у цій війні на Сході. Як і сто років назад, так і сьогодні українці мають того ж ворога – тоталітарного, загарбницького росіянина. Втім,  як і колись, українці не віддали свою землю, так і не віддадуть зараз.

Далі до слова було запрошено мене як директора школи. Я пригадала усім присутнім, що 22 січня ми також відзначили одну із найважливіших історичних подій – День Соборності України. Рівно 100 років тому, 22 січня 1919 року, було проголошено  Акт злуки – акт про об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Соборність була надзвичайно важливою,  оскільки об’єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – це історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Під час свого виступу я посилалась на слова Івана Франка, який ще на  початку ХХ століття  у своєму зверненні до молоді писав: «Ми мусимо навчитись чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І це почуття не повинно бути у нас фразою, а мусить вести за собою практичні дії, висновки».  Ця думка Великого Каменяра стала  дороговказом для галицької і надніпрянської  української молоді, потужно вплинувши на її світогляд. Саме ця молодь і піднялась на боротьбу за  Соборну Українську державу. У свій час  не побоялися цього зробити крутянці, не побоялись ОУНівці, вояки Карпатської Січі  і УПівці, не побоялися студенти під час Революції на Граніті, герої Небесної Сотні під час Майдану  у 2014 році.

Координатор заходу, учитель історії Леся Бакун підготувала вірш-реквієм «Балада про безсмертя. Пані Леся є автором цього хвилюючого вірша і присвятила його пам’яті Небесної Сотні, про героїчний учинок якої ми не могли не згадати під час цього заходу. Леся Бакун і вчитель молодших класів Галя Сивак підготували стенд-виставку «Військова еліта української революції 1917-1921 років», яку нам люб’язно передав голова Інституту Національної пам’яті  Володимир В’ятрович. Важливо зазначити, що це вже не вперше, коли пан В’ятрович забезпечує нашу школу наочними засобами. Торік школа за сприяння замісника голови УККА і голови Спілки української молоді відділу ім. Миколи Павлушкова в м. Чикаго Павла Бандрівського одержала у подарунок настільну гру «Українська Революція – 100 років боротьби».

З великою відповідальністю до цього заходу підійшли учні старших класів. У їхньому виконанні прозвучали вірші, присвяченні бою під Крутами і Дню Соборності. Учні декламували вірші Лесі Храпливої-Щур, нашого славного Романа Завадовича, Павла Тичини, Олександра Олеся і багато інших. Також і учні молодших класів не відставали від своїх старших друзів, дуже завзято виконували патріотичних пісень «Гей, там на горі Січ іде», «За Україну, за її волю», які із ними розучила учитель музики Катерина Кишка.

Проведення таких заходів як у нашій школі, так і в громаді в цілому ще раз нам нагадують про те,  що 100-ліття Соборності України є приводом нагадати про єдність і неподільність українських земель, що окуповані Крим, Донеччина та Луганщина – це Україна. Про те, що сучасна російсько-українська війна для українців є продовженням столітньої визвольної боротьби. Військові з усіх куточків України так само, як і їхні попередники 100 років тому, відстоюють не лише незалежність, а й соборність України. Але також ми не повинні забувати, що посеред нас є люди, які не покладаючи рук, щохвилини думають і переживають за долю тих людей, які зараз знаходяться на передовій, на окупованих територіях. Цих людей ми сміло можемо називати «Ангелами добра», і ці люди – волонтери. Ми є горді з того, що наша школа завжди бере участь у всіх проектах, заходах «Зігрій бійця», «Напиши листа солдату», «Святкове привітання для солдата». А що може бути кращим подарунком і обігріти серце кожного бійця, особливо у такі люті морози, як дитяче слово, що лине від серця  і душі, з побажаннями швидшого закінчення війни. Ми щиро дякуємо від імені усього шкільного колективу нашої школи Богданові Троянові, який упродовж останніх 5 років постійно забезпечує тісний зв’язок між  учнями нашої школи і солдатами, що зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях  і є гарантами  безпеки і суверенності Української Держави.

І на завершення заходу усі  присутні разом виконали «Ой, у лузі червона калина», що  було дуже символічно та ще раз засвідчило, що пісня, яку вперше заспівали січові стрільці у далекому 1914 році, і зараз є актуальною і  продовжує лунати, закликаючи бути завжди готовим боронити нашу славну Україну! Нехай пам’ять про усіх героїв – представників українського народу згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 

Наталя Пономарьова,

директор Школи українознавства ім. Василя Стуса,

м. Чикаго

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here