Для понад ста тисяч українців, які знайшли прихисток у Сполучених Штатах, 19 жовтня 2026 року може стати датою, що розділить їхнє життя на «до» і «після». Саме цього дня, за повідомленням Politico, спливає термін дії тимчасового захищеного статусу (Temporary Protected Status, TPS), який дозволяє українцям легально перебувати в Америці, працювати й будувати життя далеко від російських ракет і бомб.
До критичної дати залишаються лічені дні. Але замість чіткої відповіді з Вашингтона лунає політична тиша. Адміністрація Дональда Трампа має визначитися з майбутнім захисту, проте досі немає публічно підтвердженого рішення, яке зняло б тривогу українських родин.
Ідеться не просто про імміграційні документи. За кожним дозволом на перебування — люди, які втратили домівки, пережили бомбардування, розлучилися з близькими, вивчили нову мову, знайшли роботу, віддали дітей до американських шкіл і спробували почати життя заново.
Тепер їхнє майбутнє знову залежить від рішення, на яке вони практично не можуть вплинути.
Найстрашніше для цих людей — навіть не сама можливість втрати захисту, а невизначеність: чи можна буде завтра працювати, навчатися, сплачувати за житло і чи не доведеться знову збирати валізи.
За інформацією Politico, у Конгресі США розглядають навіть незвичайний спосіб уберегти українців від найгіршого сценарію: адміністрація Трампа могла б просто не ухвалювати нового рішення.
У такому разі, відповідно до механізму, передбаченого американським законодавством, статус TPS може автоматично продовжитися на шість місяців, якщо необхідне рішення не буде оприлюднене у встановлений законом строк.
Парадокс полягає в тому, що для тисяч українських родин бездіяльність американської влади може виявитися менш небезпечною, ніж її активні дії.
Але й автоматичне продовження не означатиме повного спокою. Залишаться питання щодо документального підтвердження права на роботу, взаємодії з роботодавцями та подальшого імміграційного майбутнього.
Подібна ситуація, як повідомляє Politico, вже виникала щодо громадян Сальвадору. Формальне продовження захисту не усунуло всіх практичних труднощів і породило правову невизначеність.
Для українців це означає життя від одного тимчасового рішення до іншого. Шість місяців перепочинку — але не впевненість у завтрашньому дні.
Особливо болісним є політичний контекст.
Українці приїхали до США не в пошуках легшого життя, а рятуючись від повномасштабної війни. Багато хто з них працює, сплачує податки, утримує сім’ї, інтегрується в американські громади. Діти навчаються у школах, молодь вступає до університетів, дорослі намагаються відновити професійну кар’єру.
Однак у нинішніх дискусіях про імміграцію ці людські історії ризикують загубитися за цифрами депортацій, політичними гаслами та передвиборчими розрахунками.
За даними Politico, частина законодавців-республіканців наполягає на припиненні програм тимчасового захисту загалом, вважаючи, що такі механізми перетворюються на фактично безстрокове перебування іноземців у США. Прихильники ж продовження TPS наголошують на гуманітарних обставинах і небезпеці повернення людей до країни, де триває війна.
Водночас підтримка захисту українців існує в обох американських партіях.
Сенаторка-демократка Джин Шахін закликала адміністрацію продовжити програму, хоча й визнала, що з огляду на нинішню політику Білого дому важко передбачити позитивне рішення.
Отже, доля українців опинилася на перетині двох суперечливих тенденцій: американської традиції надання притулку людям, які тікають від війни, та жорсткішої імміграційної політики адміністрації Трампа.
І саме від того, яка з них переважить у конкретному рішенні, залежить найближче майбутнє тисяч родин.
Ситуацію ускладнює те, що йдеться про кілька різних правових механізмів. Статус TPS не тотожний гуманітарному дозволу на в’їзд і тимчасове перебування, яким користуються інші українці. Тому навіть загальне рішення Вашингтона не матиме однакових наслідків для всіх громадян України, які знайшли прихисток у США.
Офіційне повідомлення американської імміграційної служби USCIS від 3 вересня підтверджує: чинний період захисту України завершується 19 жовтня 2026 року. Окремі дозволи на роботу вже продовжували до цієї дати, але це не є гарантією нового періоду захисту після 19 жовтня.
Водночас у Конгресі з’явилася законодавча ініціатива, покликана зберегти TPS для українців. 23 вересня сенатори від обох партій внесли відповідний законопроєкт. Це свідчить, що питання не залишилося поза увагою американських політиків, хоча внесення законопроєкту ще не означає його ухвалення.
А поки у Вашингтоні сперечаються про процедури, українські родини рахують дні.
Що говорити роботодавцеві, який запитує про продовження дозволу на роботу? Чи підписувати новий договір оренди? Чи планувати навчання дитини на наступний семестр? Чи можна дозволити собі придбати автомобіль, взяти кредит, розпочати власну справу?
Для політиків шість місяців — це зручний часовий проміжок між рішеннями. Для біженців — це шість місяців життя, яке знову неможливо спланувати.
Найболючіше запитання стосується можливого повернення до України.
Війна не закінчилася. Російські удари продовжують загрожувати цивільному населенню, енергетичній інфраструктурі та житловим кварталам. Для частини українців повернення означало б не просто зміну країни проживання, а повернення до безпосередньої небезпеки.
І саме тому рішення про тимчасовий захист має не лише адміністративний, а й глибокий гуманітарний вимір.
Американська влада має право визначати власну імміграційну політику. Але наслідки такого рішення вимірюватимуться не тільки статистикою дозволів і депортацій. Вони вимірюватимуться долями людей, які повірили, що зможуть перечекати війну в безпеці.
Наразі не можна стверджувати, що 19 жовтня автоматично розпочнеться депортація всіх українців із TPS. Законодавство передбачає механізм продовження статусу за відсутності своєчасного рішення, а конкретні наслідки залежать від правового становища кожної людини.
Проте правова невизначеність уже сама по собі стала серйозним випробуванням.
Дев’ятнадцяте жовтня наближається. І понад сто тисяч українців чекають не особливих привілеїв, а зрозумілої відповіді на елементарне запитання: чи залишиться Америка для них безпечним прихистком?
Адже для людини, яка втекла від війни, найстрашніше — одного дня знову почути, що її майбутнє більше ніде не гарантоване.
Оксана МОМЧИЛОВА,
«Українське Слово»
Ілюстрація: ChatGPT / «Українське Слово».
