Шевченківський суд міста Львова виніс вирок обвинуваченому у вбивстві мовознавиці, професорки, колишньої народної депутатки Ірини Фаріон В’ячеславу Зінченку та призначив покарання — довічне позбавлення волі. Через 15 років Зінченко матиме право подавати клопотання про помилування.
Суд зачитував вирок близько 5,5 години! Сторона обвинувачення довела у суді, що вбивство сталося у зв’язку з виконанням потерпілою громадського обов’язку та з мотивів національної нетерпимості. За версією прокуратури, засуджений дотримувався поглядів щодо нібито «національної дискримінації громадян України, які спілкуються російською мовою».
Суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої сторони та постановив стягнути із засудженого 5 млн грн моральної шкоди.
«Через шість днів після вчинення вбивства Зінченко обрав нову ціль»
«Такий термін покарання призначений, бо злочин був ретельно спланований. А вже через шість днів після вчинення вбивства, Зінченко обрав нову ціль. Незважаючи на значний суспільний резонанс. Суд вважає, що його виправлення неможливе», — йдеться у вироку.
Протягом судового засідання обвинувачений поводився спокійно, щось нотував у блокноті. Коли колегія суддів озвучила вирок, Зінченко… закотив очі.
Нагадаю, вбивство Ірини Фаріон скоєно 19 липня 2024 року, о 19.22, на львівській вулиці Томаша Масарика, де жила мовознавиця. Пані Ірина чекала на таксі біля свого під’їзду, мала їхати до доньки Софії і внуків. Наступного дня родина збиралася їхати на море, у Болгарію. Ірину Фаріон поранили у голову та госпіталізували. О 23.20 вона померла в реанімації.
Судова справа тривала більше двох років. Сторона захисту неодноразово заявляла, що суд не дослідив усіх обставин, які мають істотне значення для ухвалення справедливого рішення. Суд не долучав до справи низки клопотань зі сторони захисту. Наприклад, щодо проведення додаткової балістичної експертизи. Пістолет так і не знайшли. На місці злочину виявили лише гільзу, яка мала вм’ятини…
Під час судових засідань обвинувачений змінив адвокатів.
Сам Зінченко з промовою у суді не виступив і не сказав останнього слова…
Відмовився давати показання
Суд розпочав зачитувати вирок з того, що Зінченко придбав нештатну самозарядну вогнепальну зброю калібром 9 на 18 мм, виготовлену або перероблену саморобним способом з пістолета конструкції «Макарова» або конструктивно схожим з ним виробом — газового пневматичного стартового пістолета.
«Більш точних даних, якою зброєю було здійснено вбивство, не встановлено, — йдеться у вироку суду. — Зінченко цю зброю зберігав і 19 липня 2024 р. у період часу до 19.07 годин приніс її до місця поряд з дитячим майданчиком, який знаходиться у внутрішньому дворі будинку на вул. Масарика, 3, де жила Ірина Фаріон.
19 липня у період з 19.00 до 19.22 год. — обвинувачений, діючи відповідно до розробленого плану, маючи прямий умисел на вбивство Фаріон (у зв’язку з виконанням нею громадського обов’язку та з мети національної нетерпимості), швидко наблизився до потерпілої на відстань двох метрів та здійснив один прицільний постріл в голову Фаріон.
Зінченко вину заперечив. Вказав, що цивільного позову не визнає.
Під час судового слідства Зінченко чотири рази відмовився давати показання. Спочатку посилався на відсутність узгодженої позиції з захисником. Повідомляв в інших судових засіданнях, що не готовий виступати”.
Донька Ірини Фаріон, Софія Особа, у суді заявила, що до Зінченка слід застосувати найсуворіше покарання, а саме, довічне позбавлення волі.
Суд вважає, що вина обвинуваченого повністю доведена.
«З голови Ірини Фаріон був вилучений металевий фрагмент розміром 0,4 на 0,3 см, розташований у тканині лобної частки правої півкулі, який міг бути частиною травмуючого снаряда. Його вага, зафіксована в матеріалах експертизи, становить 0,0268 грама, а хімічний аналіз показав, що він на 99,79% складається зі свинцю.
Після проведення хірургічного втручання та враховуючи відсутність показань у медичній документації встановити локалізацію вхідної та вихідної рани не видається можливим. Будь-яких частот, які свідчать про те, що вогнепальний снаряд пройшов через якусь перешкоду, не виявлено…”.
«На місці вбивства слідчі знайшли гільзу 9 на 18 мм. Вилучалися відбитки пальців з лавки. Вилучалися крісла і сама лавка. Фахівці провели одорологічну експертизу (запахову) зі стільців і лавки, яка показала збіг запахових слідів (зокрема з лавки на місці вбивства Ірини Фаріон) зі зразками запаху обвинуваченого з імовірністю 99,9%.
Наведені докази підтверджують факт перебування Зінченка 19.07 на місці вбивства саме на тій лавці та дерев’яному стільці, які розташовані між 5 та 6 під’їздом і деревами у дворі будинку № 3, що на вулиці Масарика. На якій у той же час сиділа особа у маскувальному кольоровому одязі. Суд робить висновок, що саме Зінченко є тією особою у яскраво-чорному одязі”.
Фахівці провели і портретну експертизу.
«Експерту надано диск підозрілої особи — у панамі та велоокулярах, яка зафіксована на фото 16.07.2024 року за адресою вул. Масарика, 3. Слідчі надали порівняльні зображення Зінченка із зали суду.
Методом візуального співставлення встановлено збіги, — йдеться у вироку суду. — Експерти оглядали положення мочки вуха, прилягання вушної раковини до голови, форму та контур кінчика носа. Висоту верхньої губи. Контур слабо вираженої підборідної ямки. Ширину шиї. Положення та контур вказівного пальця лівої руки… Експерт дійшов висновку — на зображеннях одна й та ж особа.
Факт маскування не міг вплинути на ступінь категоричності висновку, оскільки досліджувалися відкриті ділянки тіла. За результатом проведення портретної експертизи встановлено: особа, зафіксована у дворі на вул. Масарика в яскравому одязі, — Зінченко”.
Згадується у вироку і про затримання Зінченка. Його затримали у Дніпрі 25 липня 2024 р.
Зінченко, за версією слідства, долучився до різних груп в Телеграм-каналах, які пропагують культ насильства та жорстокості, расову, національну нетерпимість і негативно впливають на свідомість та психіку людини. У його телефоні знайдено інформацію, яка свідчить, що Зінченко переглядав інформацію про Ірину Фаріон. Ретельно стежив за її діяльністю.
У вироку детально описано, як обвинувачений шукав зброю та набої. Вів переписку щодо переробки зброї.
Зафіксовано переписку щодо купівлі одягу (панами Patagoniа, велоокулярів тощо). «Одяг має бути на кілька розмірів більшим», — йшлося в одній з переписок.
Нотатки, вилучені з телефону обвинуваченого, свідчать, що він розробляв чіткий план злочину. Деталі, шляхи відходу. Планував почистити нотатки.
«Суд констатує, що нотатка, написана Зінченком 8.07.2024 р. о 22.09, стосувалася саме Ірини Фаріон. Зінченко її зробив, коли їхав в поїзді до Львова.
«Мені на 18-річчя частіше бажали реалізації моїх планів. Я їх реалізовую. І роблю виключно те, що хочу, — цитує Зінченка суд. — Я, тихо посміхаючись, гострив ніж… Після того зробив те, чого хотіли мільйони. Я — санітар суспільства. Не може бути жодного розкаяння, навіть якщо мене піймають. І це дасть можливість скосити строк. Я обрав шлях, значить, буду йти до кінця».
До Львова Зінченко приїхав 9.07.2024 р. Придбав зворотний квиток у Дніпро на 21.07. 2024 р.
Суд детально описав у вироку, як Зінченко заселявся в орендовані квартири, надав свідчення свідків. Як пересувався по місту, де його фіксували камери спостереження. Слідство фіксує, як Зінченко пересувається по Львову у повсякденному одязі, переодягається у яскравий одяг, панаму та окуляри…
«Таємний свідок»
«У лісомасиві на вул. Малоголосківській «таємний свідок» вигулював собаку. Це було 11.07.2024 р., близько десятої години. Цю дату він запам’ятав, бо його дружина в той день поїхала на відпочинок, — йдеться далі у вироку суду. — Він зустрів хлопця, якого раніше не бачив. На вигляд йому було років 20. Він привітався і запитав: «Чи собака не кусається?». Його зріст — близько 180 см. Чорнявий, «барашка». Спілкувався українською мовою без акценту. Був одягнений у светр на довгий рукав, без окулярів, без кепки.
Тримав у руках насос для велосипеда.
«Коли у ЗМІ побачив чоловіка, якого затримали правоохоронці, зрозумів, що саме його бачив того дня у лісопосадці. Повідомив поліцію про цю зустріч», — казав «таємний свідок» в одному з судових засідань.
«Показанням свідка суд вірить, оскільки вони повністю підтверджені відеозаписом. З відеозапису вбачається, що 11.07, о 9 год 22 хв, Зінченко фіксується в напрямку лісопосадки. Та вже о 10.04 хв. — в маскувальному одязі здійснює рух зі сторони лісового масиву, що поряд з будинком на вул. Малоголосківській, у напрямку вулиці Ланова».
Камери відеоспостереження зафіксували Зінченка, зокрема, і на вул. Масарика.
Суд дослідив відеозаписи за 19.07.2024 р. — у день вбивства.
«Особа з панамою на голові – це Зінченко, — здійснюючи рух в сторону арки на руках, має рукавиці червоного кольору, у той же час з сумочки чорного кольору на поясі щось дістає. Після цього на відеокамері чути звук, схожий на постріл…
Далі зафіксовано, як Зінченко біжить повз будинок 22, що на вул. Варшавській, у напрямку вулиці Тунельної. Зафіксований на вул. Лановій.
Суд звертає увагу, що Зінченко спокійними рівномірними кроками покидав вул. Масарика та рухався в бік лісопосадки.
Після вчинення пострілу камери на вул. Варшавській зафіксували, що він біжить. Можна зробити однозначний висновок, що він тікає з місця злочину…
Сторона захисту звертала увагу суду, що в кадрі на вул. Б. Хмельницького видно хлопця, який йде обличчям до камери, одягнутий у чорний одяг (в чорну кепку). А отже, стверджує, що саме ця особа, а не Зінченко причетний до вчинення вбивства Фаріон.
Суд відкидає такі ствердження як неспроможні і такі, що спростовуються матеріалами справи.
Особа, на яку вказує сторона захисту, хоч і приблизно одного зросту з обвинуваченим, але одягнена в одяг, який раніше не фіксувався.
Чітко видно, що Зінченко йде з іншої частини дороги в протилежному напрямку, одягнений в одяг, який раніше був описаний”.
«Рухомим я його не бачила»
У вироку згадуються показання свідків.
Сусіди Ірини Фаріон бачили дивака, який майже щодня сидів на кріслі або лавці і дивився на під’їзд № 6… Сусідка Ірини Фаріон сказала, що обвинувачений Зінченко і є тим самим хлопцем, якого бачила у дворі.
«Була спека, а людина була одягнена у теплий одяг, — розповідала свідок. — У мене склалося враження, що у нього фізичні вади. Як посадили, так особа і сиділа. Рухомим я його не бачила».
У вироку йдеться про те, що лише двоє свідків сказали, що особа, яка сиділа на лавці, і Зінченко — різні люди… Свідок розповіла, що з особою, яка сиділа на лавці, спілкувався її брат. Свідок особисто передала йому червоні кросівки і червону кофту брата. У нього був 38 розмір ноги. Вона зазначила, що він не був схожий на Зінченка.
Суд назвав ці свідчення суперечливими.
«19 та 20 липня 2024 р. обвинувачений три рази виносив пакети зі сміттям з орендованої квартири на вул. Л. Українки, 45, що може свідчити про те, що він викидав маскувальні речі і речі, пов’язані з вчиненням ним злочину», — йдеться у вироку.
21 липня камери зафіксували Зінченка у Львові на головному залізничному вокзалі. Він рухався по перону головного залізничного вокзалу.
«Не відвертайтеся від мене…»
У вироку йдеться і про повідомлення, яке Зінченко написав батькові. «Хвилююся за вашу безпеку, — йдеться у цьому повідомленні. — Не відвертайтеся від мене…».
«25.07.2024 р. Зінченко веде переписку з особою з ніком «Всешум». Переписка російською.
«По коштах пропозиція в силі? Якщо так, скину гаманець…».
«Так, все в силі. Інше — ввечері», — відповів «Всешум».
“Переписка відбувалася до того, як Зінченко був затриманий. Після затримання у телефоні виявлені відкладені повідомлення: «Допоможи мамі навчитися користуватися криптогаманцем. У мене на Play Маркет лежить пара сотень доларів…».
Суд відкинув свідчення обвинуваченого про те, що відбулося втручання в його мобільний телефон. Через застосунок була відновлена уся видалена інформація.
У вироку є також висновок судового експерта-психіатра.
Він зазначив, що з особливостей у Зінченка — схильність до пригод та лідерства. Він не піддається критиці на свою адресу.
«Обвинувачений може усвідомлювати свої дії. На психічні захворювання не страждав», — йдеться у висновку судового експерта-психіатра.
Як повідомив прокурор Дмитро Петльований, рішення Шевченківського суду ще не набрало законної сили, оскільки його можуть оскаржити в Апеляційному суді. Сторона захисту неодноразово заявляла, що у будь-якому випадку подаватиме апеляцію.
Сюзанна БОБКОВА
Ілюстрація: GPT / «Українське Слово».
